Література жанру Фентезі

ЖАНРОВА природа “фентезі” сходить до світу середньовічних легенд, епічних оповідей і міфології. Саме слово “фентезі” в перекладі з англійського позначає фантазію, вигадку, казку. Появі цього специфічного жанру в літературі XX століття сприяли ряд тенденцій розвитку західної цивілізації. Основна підоснова сходила до суперечки про людину і людську природу.

Вульгарний матеріалізм, позитивізм і інші сциентічеськіє філософські концепції пояснювали людину в основному тільки як об’єкт додатку зовнішніх обставин, тобто природного і соціального чинників. Ідея науково-технічного прогресу на рубежі століть сприймалася як абсолютна універсалія розвитку, в якій власне людині відводилося другорядне місце.
Вдосконалення науки і техніки із засобу поступово виявилося метою прогресу. Тенденцію відчуження людини від результату в процесі суспільного виробництва відмітив ще молодий Карл Маркс. Подібна роль для людини не могла не викликати протест.
Попередженням прозвучали виступи різних філософів і мислителів (німця Фрідріха Ніцше, француза Анрі Бергсона, російського Володимира Соловьева) про унікальність людини і неприпустимість зневаги його феноменальністю. Вони були передвісниками філософії людини, що затвердилася в нашому сторіччі.

В літературі чоловік завжди був основним предметом уваги. Тому не випадковий той сплеск інтересу до внутрішнього життя людської душі в різних літературних напрямах і течіях почала століття. Проте розкриття властивостей і якостей відчуженого індивіда європейської цивілізації зовсім не виявляло на загальний огляд ідеальний зразок. Скоріше це був кафкианській маленький світ духовної незначності.
“Природна людина” вже давно відійшла в область переказів і була достатньо міфологизірован ще в епоху романтизму. Наукова фантастика як основний конфлікт часу висунула зіткнення людини з машиною і аналізувала наслідки технічного прогресу.
Для творців же “фентезі” порятунок душі від машинної цивілізації бачився в обігу до цілісного, гармонійного світу, що сполучав в собі нероздільну єдність людини з природою. Так, зовні несподівано, виникла казка як шлях до цілісності людського буття. У прагматичне століття з приземленими цілями вона давала можливість показати все краще, у тому числі і ідеальне в людині.

Мир фантазії спочатку виникав як паралельний буденному буттю людства. Так з’явилися Среднеземье Толкиена, Нарнія Клайва Люіса, Земноморье Урсули Ле Гуїн… Мешканці цих світів або чоловік, в них що потрапляє, опиняються в гранично складних ситуаціях, що вимагають не тільки здійснення мужніх дій і героїчних вчинків, але, перш за все, жорсткого етичного вибору.
У цих книгах було можливо все – чарівники, дракони, магічні кільця, перевертні і відьми, коридори в часі і просторі, тобто весь арсенал чарівних казок і стародавніх легенд. Проте при всьому польоті уяви в цьому трансформованому міфі незмінним було одне – людина повинна залишатися самим собою.

1. Образ тьми в сучасній фэнтези-літературі
2. Фентезі Про жанр
3. Жанр Фентезі як опіум для народу або небагато про вітряні млини
4. У країні фантазії Про новомодний жанр православне фентезі і популярних книгах Ю Вознесенськой
5. Володар Кілець трилогія