Література жанру Фентезі

перевертні, вампіри, ельфи, гноми, орки, тролі, дракони, однороги – я нікого не забув? Вищезазначені істоти викликають особливу огиду у більшості учасників мережевих конкурсів.

Все ці оборотні-вервольфи, остроухие ельфи і інші “Гемоглобінозавісимиє гомініди” конкретно задолбалі. Звичайно, тема не закрита, чисто теоретично можна і на такому матеріалі зробити хорошу річ, але на практиці – дуже складно.
Як Ви думаєте, де більше шансів знайти гриби: на поляні, де ще ніхто не ходив (ну, може, одін-два грибника) або на поляні, де пройшли СОТНІ грибників? Я підозрюю, що на другій залишилися здебільшого лише гнилі недоноски.
Так чому б фантазію не проявити, нехай навіть з тими ж перевертнями? Наш фольклор скільки варіантів дає: слов’янські перевертні і в інших тваринах, і в рослини, і в риб, і в птахів, і в камені звертаються. Якщо подумати – скільки нестандартних сюжетів можна з цього витягнути! А у нас з розповіді в розповідь стрибають втомлені західноєвропейські вервольфи з очима, що горять… Нудно, панове.

Така річ майже в будь-якому творі збиває значну частку інтересу. Це як рима “любов-кров”. Сама по собі вона і глибока і добра, та і просто красива, і та людина, яка “знайшла” її першою, була, напевно, геніальним поетом.
Але після того, як цю риму опошлили покоління графоманів, написати хороший вірш з нею практично неможливо – читач незмінно морщитиметься. Ось також і літературний образ вампірів, як і перевертнів, як і ельфів і т.п. – спочатку був яскравий, глибокий і цікавий. Але тепер він опошлений. Тому краще до нього не звертатися, краще шукати інші, нові образи.
Якщо цього не зробити, твір у будь-якому випадку виглядатиме вторинним.

Із’юзанниє прийоми подачі:

Фантастичний мир – це не фунт родзинок. Перед будь-яким письменником-фантастом коштує складне завдання – познайомити читача з реаліями вигаданого миру, з передісторією, сюжетною ситуацією і т.п.. При рішенні цієї задачі у фантастиці вже накопичилося декілька штампів, використання яких примушує морщитися і жюрі конкурсів і редакторів журналів.

Інформація через монолог – саме кондове рішення задачі. З перших же рядків (варіант – після завязки) вивалити всю інформацію єдиним блоком: планета (або королівство) така-то, раса така-то, особливості наступні, проблеми такі-то…
Думаю, навіть упередженому читачеві очевидний запах, яким віє від такої ‘простоти незвичайної’, автори, що проте починають, з сумною постійністю все одно продовжують пользовать цей нехитрий прийом. Нерідко це виражається у вигляді ‘лекції професора’, про що ми вже вели бесіду раніше.

Інформація через діалог – прийом виник як альтернатива попередньому. Зводиться до того, щоб той же самий блок інформації розбити на фрази гіпотетичного діалогу мешканців вигаданого миру. Наприклад: