Література жанру Фентезі

Вперше назва Dark Fantasy побачила світло в 1973 році – так іменувався невеликою фензін. На початку восьмидесятих американські видавці використовували термін для залучення довірливих фанів. Мов, хапайте наші книжки, хлоп’ята, бо перед вами не просто містика, а темне фентезі! У 1987 відомий письменник Джек Уїльямсон виділив темне фентезі як окремий вид містичної літератури.
А в червні 1991 оглядачка журналу “Локус” Фарен Міллер позначило цей жанр як історію з елементами хоррора і готики, дія якої відбувається в антуражі традиційного фентезі. Зараз до темного фентезі зараховують три групи фантастичної літератури. Це традиційне фентезі з “темним” відтінком; різновид містичного хоррора; фентезі, написане в особливо гнітючому стилі.

ВОТЧИНА ТЬМИ Традиційне “темне фентезі” побудоване за класичними фентезійним канонами. Перед нами епік, героїка, квест, які майже один в один відповідають жанровим стандартам. Який, наприклад, канон епіка? Є якийсь мир, що живе нормальним життям. Але оголошується Уселенське Зло, яке алчет підім’яти під себе суще. Або просто зіпсувати життя всім, хто під руку підвернеться.
Природно, такий наїзд багатьом не по шерсті, що провіщає багатотомне криваве розбирання.

А ось в темному фентезі Зло вже перебуває при владі, і його прояви сприймаються обивателями як належне.
Некромантія ворожить по нутрощах випатраного немовляти? Та всі маги, що поважають себе, так роблять! Чаклунка приймає ванну з крові юних дів? Зате як збереглася, їй вже 600 з гаком стукнуло, а більше 150 не даси! У сусідній лавці покупки завертають в людську шкіру? Так немає чого шлятися по секонд-хендам, в шикарному бутіке ваше придбання упакують у вироблену бісером ельфійськую шкірку…



В класичному фентезі біле і пухнасте Добро б’ється проти підступного Зла. У темному ж більш-менш прийнятне, пристойне Зло протистоїть преотвратнейшей Мерзопакості. Найбільш типовий приклад – цикл Глена Кука про Чорний загін. І головорізи з останнього найманого загону вольного міста Хатовара зовсім не ангели.
І їх первинний наймач, владичиця Темної Імперії Пані – та ще стерво. І навіть з борцем за свободу Білою Розою в темному провулку краще не перетинатися, приб’є і не відмітить… Але всякий раз їх супротивники виглядають ще гірше, ще отвратнєє. І читач стає на бік “звичайного” Зла, бо Тьма, що насувається, загрожує перетворити життя миру взагалі в повну клоаку.

Отже, якщо мир – брудна дірка, яку населяють жорстокі, огидні ублюдки, людське життя тут – дешевина, а герої, зазнавши немислимі страждання, у фіналі гинуть украй болючою смертю, це воно саме і є. Дуже темне фентезі…



Стежиною хоррора