Наукова фантастика * Вид книги: Антологія * Видавництва: АСТ * Вихід: 2008

Гості з сімдесятих

В 1970-х роках для радянської фантастики наступила смутна і похмура пора. При всьому зовнішньому благополуччі і зростанні сумарних тиражів наша НФ потрапила в залежність від чиновників, що писали, які зробили все, щоб витіснити з літератури конкурентів.
Брати Стругацкие і Ольга Ларіонова довгі роки були приречені друкуватися тільки в журналах, Євгеній Войськунській і Ісай Лукодьянов після виходу романа «Ур, син Шама» потрапили під такий вогонь офіціозної критики, що абсолютно закинули фантастику, Рафаїл Нудельман і Євгеній Муслін і зовсім емігрували з Росії.
Роман Івана Ефремова «Година бика», передостанній твір класика радянською НФ, якому публічно співали осанну, була заборонена і нишком вилучена з бібліотек.
Безперешкодно публікуватися продовжували лише ті автори, які або по молодості років не могли, або з різних причин не намагалися вплинути на ситуацію у фантастиці в цілому, а тому не представляли загрози: Володимир Міхайлов, Кір Буличев, Дмитро Біленкин, Північ Гансовській, Віктор Колупаєв, Геннадій Прашкевіч, Андрій Балабуха…

В антології «Порох в пороховніцах» Андрій Синіцин зумів зібрати нові твори семи фантастів 1970-х, таких, що дожили до наших днів. На жаль, не всім авторам було призначено побачити цю книгу: 28 вересня 2008 року не стало Володимира Дмитровича Міхайлова.
«Справжня збірка дозволила фантастам сімдесятих продемонструвати свій погляд на нинішню дійсність, зі всім властивим їм літературною майстерністю довести, що порох в пороховніцах зовсім не відволожився», – пише укладач в передмові. На мій погляд, ключове слово тут саме «майстерність» – або, точніше кажучи, професіоналізм.
Зрозуміло, при бажанні в будь-якому з цих творів можна знайти слабкі сторони. Наприклад, повість Владимира Міхайлова «2012», фантастичний прогноз, про наступні президентські вибори покажеться нудною тим, хто не дуже пильно стежить за кремлівською кухнею, за розбираннями між силовиками і олігархами, «московськими» і «пітерськими».
Проте неспішні міркування старого-письменника тут ні за що не сплутаєш з дробовим внутрішнім монологом молодої жінки, а невеликий епізод з похоронами кухля, наприклад, відразу малює яскравий і опуклий психологічний портрет героя. Прийоми начебто нехитрі, але чи багато хто з сучасних авторів уміє їх так ефективно використовувати?

Традиційно сильно виступив новосибірец Геннадій Прашкевіч, представлений тут повістю «Немає поганих звісток з Сиккима» і статтею «Зозулі Мідвіча». Письменник блискуче зумів влізти в чужу шкуру: його герой, сценарист комп’ютерних ігор, що втратив в авіакатастрофі пам’ять, та зате що отримав здатність читати чужі думки, вільно говорить на мові сучасних молодих програмістів.

1. Пристань жовтих кораблів
2. Восьма барва веселки
3. Кращі книги тижня Фентезі
4. Чайна Мьевіль Нон Лон Дон
5. Фентезі – безкоштовні книги для всіх