Література жанру Фентезі

Останнім часом на Сі (а, воможно, і на ряду інших літературних порталів) з’явилася серія статей про необхідність боротьби з нереалістичними жанрами в літературі. Якось: з фантастикою, фентезі і, декілька менше, – містикою (просто жанр з цієї когорти менш популярний, тому і що користується меншою увагою подібних критиків).

Причини, що штовхають письменників і критиків створювати подібні статті очевидні: особиста неприязнь до цих жанрів, що розпалюється додатково образою на незатребуваність тих жанрів, які раніше користувалися більшою популярністю і були більш іздаваєми.

Особисті образи, неприязнь і причини їх виникнення, в цій статті я розглядати не буду. З тієї причини, що вони ясні, зрозумілі і мають під собою цілком вагомі підстави. Дійсно, написати роман або повість у формі традиційної прози так, щоб з книги вийшов бестселер – річ за теперішніх часів майже неможлива.

На те є об’єктивні причини: у старому і міцно сталому жанрі, який збагачений творіннями класиків, насправді, архіскладно створити щось таке, що б перевершувало все, прочитане в цьому жанрі, так гостро підняти яку-небудь тему з сучасних реалій, яка б примусила читачів одержимо купувати книгу саме цього автора.
Поки що з цим завданням успішно справляється журналістика. Це так.

Є ряд і суб’єктивних причин – колишній читач і покупець стійко перекинувся на іншу сторону барикад, вважаючи за краще набувати і читати легку літературу жанрів детектив (чоловіки і, декілька у меншій мірі, – жінки), жіночий любовний роман, або фентезі і фантастику (що цікаво, до фентезі несподівано звернулася частина тієї інтелігенції, яка традиційно була поклонниками жанру НФ, в рівній мірі чоловіки і жінки).

Можна довго волати про падіння вдач, плебейський смак і ширвжиток, дорікаючи видавцям в потуранні низовинним смакам натовпу.

Але я не робитиму цього на сторінках статті. Я пропоную небагато досліджувати причини цього явища з іншої точки зору – з погляду історії і психології.

(Ні-ні, я не стомлюватиму читача непомірно громіздкими конструкціями на тему архетіпов з цитатами з Юнга & До, не підніматиму з могили також батька-засновника психоаналізу пана Фрейда. Хай собі спокійно спить далі.)

Ми спробуємо розглянути явище колективної пристрасті до фентезі і фантастики людей 20-45-річного віку на простішому і доступнішому рівні, не вдаючись до надмірності термінології і незрозумілих оборотів фразеологізмів, здатних ввести в остовпіння простого інженера або студентку.

Отже, з чим же пов’язані причини такої поголовної пристрасті?

Відповідь: перша хвиля фанатичного пожирання фентезі і, декілька менше, – фантастики, в нашій країні припала на другу половину 80-х, початок 90-х рр., коли на безкрайні простори СРСР хлинула література того жанру, який в радянські часи з ряду причин, в основному, ідеологічних, майже не видавався порівняно з потребою читачів.
Ті поклонники НФ, яких з 60-х гг 20 століття немерянно розвелося на території країни, що сидять весь цей час на “голодному пайку” навязшего в зубах соцреалізму, з натхненням кинулися ковтати літературу раніше незвіданого жанру і невідомих авторів.

Деякі досить швидко з жахом і огидою оборотілісь геть від фентезі на зразок Муркока, деяким припали до смаку романи Желязни, а деякі з лишком об’їлися Андре Нортон, широко видаваною в той період.

Ті, кому запропонована література не підійшла, повернулися в лоно НФ (благо, незнайомих західних творів і авторів залишилася величезна кількість). Деякі “підсіли” на західну фентезі, все ж таки, по-большей частини щедро замішану на насильстві, крові і суперменстве. Ті ж тенденції відносно детективів і любовного жіночого романа.

Ера ця продовжилася за мірками літератури недовго, десь 10-15 років. Незабаром, у видавництв з’явився головний біль у вигляді копірайтов і необхідності високих гонорарів західним письменникам.

знову-ж, західні фентезі і НФ у своєму роді одноманітні і до деякої міри приїлися російському і постссоветському читачеві, якому підсвідомо хотів все-таки рідний колорит і впізнанність імен і ситуацій (то ж з детективом і любовним романом). Тому, в цей же період поступово виникає затребувана незаповнена ніша.

Святе місце порожньо не буває. Знайшлися вітчизняні письменники детектівоного жанру і любовного жіночого романа, НФ, відшукалися і ті, що популярні продовжують жанру незабутнього Толкиена. Прізвищ називати не буду – ви і так їх все знаєте.

І ось прийшов 1999 – 2000год. Джоан Роулінг явила світу свій роман-фентезі про маленького, безправного, всіма забутої і гнобленої дитини, що стала чарівником в школі чародійництва.

І тут з’ясовується, що не тільки в Росії – у всьому світі (підкреслюю!) виявилася незаповненою ЦІЛА НІША читачів – споживачів саме такого жанру фентезі. Який поєднував би в собі реальність і фентезійний мир одночасно, дозволяв глибоко співпереживати ГГ, ідентифікувати себе з проявленою могутністю.
А ще виявилось, що тяга до цього явища зачіпає так само як і дітей, так і дорослих.

Інтелігентних, розвинених, з багатою фантазією… (Що там було в статтях про дебілів???)

Звичайно, видавництва кинулися заповнювати цю нішу, тим паче, що вона виявилася Клондайком, золотими, немає, алмазними копальнями.

Тепер друге питання: як це зробити? Купити романи західних авторів?

Так. Частина видавництв так і поступила. Вони придбали права на аналогічні історії у ряду західників, у продажу з’явилася ще деяка кількість подібних версій. Дешевший, і, до того ж, як виявилось, набагато ефективніший спосіб – виростити своїх Джоан Роулінг і Желязни з Андре Нортон, виявився вдалішим.

І ось, через деякий час, в книжкових магазинах і на ринках країни з’являються В.Камша, О.Громыко, А.Парфенова, О. Панкєєва, Пехов…

Так! Це те, що був потрібний! То, чого чекали російськомовні читачі: фентезі з своїм яскравим колоритом, впізнанністю мови і персонажів, ну і так далі…

чи Буде хто-небудь оспорювати закономірний успіх цих авторів і видавництв, що узяли на себе працю їх видати?

Немає.

Звичайно, я не згадала величезну плеяду інших авторів, того ж або ранішого періоду. Хай мене пробачать: я нікого не хотіла пропустити або образити, я всього лише привела декілька прикладів очевидного успіху всупереч, у багатьох випадках, повній відсутності якої-небудь реклами.

Я не вказала Олді, І. Ельтерруса, Беляніна, Перумова, Лук’яненко, Дьяченко, Іващенко, Остапенко і десятки інших зоряних більш менш імен…

чи Дивно, що видавництва не припиняють пошуки в комерційно успішних напрямах?

Відповідь: немає.

чи Дійсно подібне явище в нашій літературі залишиться навіки (у сенсі, колективне божевілля на фентезі і фантастиці всіх різновидів, як і на містиці)?

Відповідь: немає. Всьому свій час, у всьому природою в суспільстві закладений баланс. Не рано-пізно, найближчим часом на світло Божий спливуть автори інших жанрів і напрямів, народна увага перекинеться на них.

чи Стоїть із-за чергового нападу жовчної заздрості, образи на власну незатребуваність або злості на “таких невихованих читачів” активно нападати на жанр в світовій літературі?

Відповідь: дайте його самі.

Тепер, давайте ж перейдемо до найцікавішого – до передумов нинішнього фанатичного захоплення літературою жанрів НФ і фентезі у світовому масштабі починаючи з 90-х років (а не тільки у нас!)

Так от, якщо причини радянської пристрасті до цієї хвороби ще можна пояснити заповненням колишнього дефіциту літератури і т.д., то в решті світу ні про який дефіцит мови бути не може. Та і нинішню молодь, що цілодобово сидить в Інтернеті, теж чимось здивувати складно.

В чому ж справа?

В колективному отупінні, як звинувачують читачів засмучені прозаїки? – можливо. У бажанні піти з неприємних реальностей навколишнього світу в придуманий? – не виключено. Але до всього жанру прози це відноситься в рівній мірі.

Так в чому ж справа?

Правда полягає також і в тому, що свідомість міжнародного співтовариства – це живий, дихаючий організм, що тонко реагує на всі зміни ноосфери. А вони йдуть, глобальні.

Знову-таки, причини цих процесів виходять за рамки цієї статті…

Це відчувається в русі тіла планети Земля: пригадаєте землетруси, що почастішали, тайфуни, повені… Це відчувається в битті політичного життя. (Приклади навіть наводити не буду!)

Це відчувається в зміні екології (те ж саме…)

Це відчувається в різкому стрибку розвитку екстрасенсорики і свідомого відношення до релігії…

З людьми планети Земля щось відбувається, щось твориться з самою планетою, її ноосферою.

А що ж колективне несвідоме?

Воно що ж, незмінно?

Немає. Воно теж трансформується, сповіщаючи, попереджаючи людство про прийдешні зміни і катаклізми.

ЯК?

Воно спить і бачить сни. Сни-фантазії, сни-антиутопії, сни-натяки, сни-пророцтва.

Отже, ми повертаємося до жанрів фентезі і фантастики. Що є твори цього жанру? Проявлене колективне підсвідоме. Разноє – від снів на ситий і п’яний шлунок, до снів антиутопічних і пророчих.

Тепер питання: як виглядають люди, що воюють з проявами колективної підсвідомості??

Відповідь: вони, по-меньшей мірі, уподібнюються донкіхотові, що воює з вітряним млином.

Дія правильна і абсолютно осмислена в його уяві, але абсолютно даремне і безглузде в реальності…

Жанр Фентезі як опіум для народу або небагато про вітряні млини →

ФЕНТЕЗІ – різновид фантастики, що конструює фантастичне допущення на основі вільного, не обмеженого вимогами науки вигадки, головним чином, за рахунок містики, магії і чарівництва.

Має глибоке і міцне коріння в літературній традиціях різних часів і народів, аж до якнайдавніших, але як певний жанр склався в

Про фентезі →

Примітка: для того, щоб зрозуміти, про що, власне кажучи, я написав, необхідно прочитати “Народження мага” Ніка Перумова і вельми бажано інші його книги, особливо “Загибель богів”, також рекомендується Лукьяненко “Нічний патруль” і “Осінні візити”, а також згадувані по тексту перекладні книги.

Образ тьми в сучасній фэнтези-літературі →

Фентезі – один з молодих і дивно жанрів літератури, що швидко розвиваються. Для багатьох читачів уявлення про фентезі пов’язане з ім’ям Джона Толкина, якого вважають засновником жанру. Але це не зовсім так.
Адже прообразом фентезі цілком можна вважати середньовічні рицарські романи, східні казки, міфи і, звичайно, віддалену від нас століттями і безсмертну «Одіссею» і «Іліаду» Гомера. Толкин опублікував свій перший твір “Хоббіт, або туди і назад” в 1937г. Тоді критики визначили жанр оповідання як “авторська казка”.
Але п’ятьма роками раніше молодий американський автор Роберт Э.Говард (1906-1936) випустив серію розповідей про Конане – варвара з Киммерії. Незабаром Роберт Говард загинув. Після його смерті збірка розповідей про конане вийшла окремою книгою під назвою “Конан – завойовник” (1937г.). У розповідях було ново і несподівано все: головний герой, персонажі, місце і час дії.
Впродовж оповідання вольний воїн Конан б’ється із злом в будь-яких його втіленнях, звільняє народи і міста, визволяє з полону прекрасних принцес. І відбувається це приблизно 11 тисячоліть тому.

Фентезі Про жанр →

Фентезі (від _en. fantasy – «фантазія») – вид фантастичної літератури, заснований на використанні міфологічних і казкових мотивів. У сучасному вигляді сформувався на початку XX століття

Твори фентезі найчастіше нагадують історико-пригодницький роман, дія якого відбувається у вигаданому світі, близькому до реального Середньовіччя, герої якого стикаються з надприродними явищами і істотами. Часто фентезі побудоване на основі архетіпічеськіх сюжетів.

Фентезі – вид фантастичної літератури →