Література жанру Фентезі

А все дуже просто – вони завжди шукають у себе купу гріхів, турбуються про те, встигнуть покаятися чи ні, а, головне, бояться – як вони, гідні свого раю чи ні?

Будь-який же чорний маг завжди усвідомлено вибирає свій Шлях. І, відповідно, не боїться того, до чого він йде сам – в Тьму. (До речі, цю фразу можна розуміти і ширше, ніж просто по даному твору).
Далі на стр.119 (видання “ЭКСМО-прес”, на даний момент поки єдине), є, знову ж таки, вельми правильна фраза з окультної точки зору: “Якщо хочеш бути магом, умій робити два поділа одночасно”. Дочитаємо до розмови Фесса з Атлікой. Тут вельми чітко показана рефлексія письменника, та стінка, яку він ніяк не може подолати.
Некромантія, що жаліє людей; чорний маг, якого ці ж люди хотіли убити за те, що він їх рятує (епізод в провулку); адепт Тьми, який хоче врятувати всіх людей без розбору, – це нонсенс. Тьма прийняла Фесса (кулька на випробуванні під час вступу до Академії), а тут він вирішив в черговий раз проявити загальний гуманізм і альтруїзм.

Не вірю! (с) Станіславській.

Мабуть, що всередині у Фесса в той момент йде боротьба між його людським залишком і новим для нього відчуттям заповненої Тьмою, але тут не боротьба – а чисто слиняві людські переживання. Не тільки непотрібні йому, але і такі, що заважають. Атліка ж тут якраз, за задумом автора (як мені думається), відтіняє Фесса: “І що тобі за справу до них? [...] І хіба ми,

Темні, повинні про них думати?”

Психологічно створюється тиск на тему “що за дурість” – ось, некромантія і те на людину більше схожий, чим це дівча. Але він учений, а вона маленька і дурна. Ось тільки річ у тому, що має рацію якраз вона. Загалом, тут здійснена практично неминуча помилка – судити про вчинки людей Тьми за “белосветним” принципами поведінки.
Звичайно, Фессу з вчителем треба було допомогти місту – але не із-за абстрактних міркувань, а з цілком конкретного – жити десь треба. А в місті це зручніше, ніж на вулиці. Плюс –додатковий досвід, вельми важливий для Фесса. А, головне, тут вони реально допомагають собі – але виходить так, що вони можуть це зробити, лише допомагаючи іншим. Отже альтруїзму тут немає ні грама.

Результат був би той же, але ніяких переживань не було б. Причому, обертаю уваги, саме переживання підставили Фесса під час випускного випробування.

“Слабкість характеру, відсутність власних думок, словом, будь-який недолік, який перешкоджає нам задовольнятися своїм власним суспільством, – ось що рятує нас від мізантропії” (с) Н.Шамфор.

Далі зустрічається, знову ж таки, вірна сентенція – “тьма включає все”. Цілком вірно. “Тьма існує незалежно, а для світла потрібне джерело” – Blacker. Втім, це добре перекликається з Віковічною Тьмою з раніших творів Перумова.

1. Жанр Фентезі в літературі XX століття
2. Клуб любителів фентезі
3. Мир фентезі онлайн бібліотека
4. Нові книги в жанрі Фентезі бібліотеки bookZru
5. Рецензія на книги Лукьяненко