Література жанру Фентезі

Примітка: для того, щоб зрозуміти, про що, власне кажучи, я написав, необхідно прочитати “Народження мага” Ніка Перумова і вельми бажано інші його книги, особливо “Загибель богів”, також рекомендується Лукьяненко “Нічний патруль” і “Осінні візити”, а також згадувані по тексту перекладні книги.

Будь-яка дійсно художня література – це не опис пейзажів або фактів, а взаємодія характерів персонажів з психологічної і філософської точки зору. Зрозуміло, що фантастика в цьому плані дає куди більше можливостей, оскільки дозволяє поміщати героїв в ситуації, що не існують в реальному світі.

Очевидно, що для опису теми, багато століть займаючі розуми людей – протистояння Світла і Тьми (мабуть, цього уникнули мудреці, що зрозуміли, що протистояння, по суті, немає, і винайшли символ янь/инь), більше підходить жанр fantasy, чим science fiction. І ось численна армія авторів пише безліч творів, в яких з різним ступенем таланту описується це протистояння.
Але, що характерний, різноманітність описів героїв показана тільки з “світлого” боку.
Герої ж протилежного табору виглядають вельми дивно – вони всі ну настільки злі, настільки прагнуть робити пакости людям, що навіть не замислюються – а навіщо, власне, їм це треба? Далі за абстрактні пояснення автора, що, мов, вони хочуть правити всім світом або більше влади захопити, справа не йде.
Ось мені особисто незрозуміло, а навіщо все це? Зрозуміло, що письменники, що виросли і виховані в суспільстві, яке побудоване на християнських “цінностях”, вихваляють “світлих”, але чому вони при цьому приписують “темним” всі негативні властивості без обгрунтування? Втім, це якраз зрозуміло – просто проектують на них свої бажання, які не наважуються висловити свідомо (Тінь по Юнгу).
Це стає очевидним, варто тільки подивитися на християнську експансію по всьому світу. Таким чином, описи героя, що йде по Темному Шляху, в літературі страждають однобокістю і упередженістю. Дуже рідко зустрічаються не плоскі персонажі, описані досить добре, але і вони виглядають вельми дивно, якщо задуматися.

На мій погляд, кращим виглядає Рейстлін з серії Dragon Lance. В принципі, він описаний достатньо реально. Але навіть і тут показано, що він не зовсім усвідомлено став Чорним Магом – спочатку його психіку калічило випробування в Башті Чарівництва, потім він довгий час дотримувався теорії Рівноваги, і лише значно пізніше став дійсно Чорним Магом.
З цієї миті типаж описаний правильно, але чому такий кривий шлях?

Аналогічно – Ельрік з Мельнібоне (одне з втілень Вічного Героя в циклі романів Муркока). Начебто, цілком відповідний типаж. Але і тут – Ельрік нічого не коштує без свого чарівного меча, що його і гризе – він не може без нього обійтися, як би не хотів.

1. Жанр Фентезі в літературі XX століття
2. Клуб любителів фентезі
3. Мир фентезі онлайн бібліотека
4. Нові книги в жанрі Фентезі бібліотеки bookZru
5. Рецензія на книги Лукьяненко