“ІСТОРИЧНЕ” ФЕНТЕЗІ

Історія – це цвях, на який я вішаю свою картину.

Олександр Дюма-батько

Історичне фентезі… Хіба можливо сумістити історію з магією? Проте, за останні роки історичне фентезі стало одним з найбільш популярних фантастичних жанрів. Отже, покровителька історії муза Кліо відправляється погостювати в країну Фантазію. Складемо ж благородній пані компанію…

Історичний калейдоскоп

Історичне фентезі – не окремий напрям, а авторський прийом, прив’язка казково-магічної фантастики до реального минулого або його героїв. У кожного письменника – свій підхід до використання цього прийому, але декілька загальних методів тут виділити можна.

Один з популярних методів – сюжет книги розгортається в світі, “запозиченому” з реальної історії – зрозуміло, з деякими змінами. Наприклад, в трилогії Роберти Мак-евой “Тріо для лютні” дія відбувається в Європі епохи Відродження, переважно в Італії.
У цьому світі, схожому на наш, існує магія, її адептами є люди творчі, такі, як Леонардо да Вінчі і Рафаель. Майже по тій же схемі побудований цикл Сари Дуглас “Суворе випробування”. Європа 14 століття: епідемія чуми, церковна криза, розгул інквізиції… Англійський дворянин Томас Невілл виконує секретне доручення Ватикану.
Пригоди головного героя розгортаються на тлі історичних подій – наприклад, селянського повстання Уота Тайлера.

Європа Сари Дуглас майже реальна.

Велике значення автори таких творів надають псевдореалістичному фону, майже невідмітному від нашого минулого. Вигадане італійське князівство Монтефолья (“Кільця духів” Лоїс Макмастер Буджолд) або задвірки феодал роздробленої Європи (“Рудий Джеймі” Гордона Діксона) – антураж цілком історичний.
Але раз в цих світах міцно прописується магія, перед нами не просто авантюри в стилі Дюма, а чарівні казки, засновані на історії.

Буває, що автори настільки далеко заходять в створенні власного світу, що від справжнього історичного періоду залишається лише вивіска. “Мелений і хрест” Гарі Гаррісона і Джона Холма, “Епоха безумства” Грегорі Киза або “Лицар-дракон” Гордона Діксона – історичні елементи в наявності, але лише спочатку.
З кожною новою сторінкою історія стає все менш значущою частиною оповідання, поступаючись натиску буйної фантазії авторів.

Головне – почати з азів, потім пиши, що хочеш.