Література жанру Фентезі

Дія їх розгорталося в історичному часі, але відбуваються вони на умовному “феєричному” просторі, де справжня географія і межі не важливі. Це було звичайно якесь королівство, де лицарі протистоять чародіям і велетням. Саме у рицарських романах стали зароджуватися шаблони і традиції сучасного фентезі.
У них вперше з’являється образ ідеального Світлого Королівства, Імперії, ведучій запеклу і приречену боротьбу з могутніми Темними силами. Стрижнем в них стає подорож лицаря ради якоїсь вищої мети. Тут же виникають і тема боротьби за володіння якимсь священним предметом (звичайно це була Чаша Грааля), і образ доброго чарівника, що допомагає героєві.
Перші романи, що стали дороговказними зірками для пізніших творців вигаданих світів, були “Смерть Артура” (зведення артуровськіх сюжетів) і “Несамовитий Роланд” (що розповідає про діяння найбільшого з витязів-паладінов Карла Великого), створені англійцем Томас Мелорі в XV і італійцем Лодовіко Аріосто XVI столітті відповідно.
На жаль, цей напрям незабаром помер, і в епоху освіту мало хто намагався писати про інший світ. Напрям поступово перекочував в дитячі казки.

XVIII-XIX століття – час романтизму. Відбувається відродження інтересу до національної культурам епохи середньовіччя. Літературна вигадка знов зайняла головне місце. Але відбувається це не скрізь. В більшості своїй цей напрям торкнувся Німеччини.
Саме в цей час з’являються казки братів Грімм, а Гете вплітає народні марновірства, середньовічну містику і античні міфи в драматургічний роман “Фауст”.
Тут писали свої філософські і сумні казки для дорослих Гофман і Гауф, а композитор Ріхард Вагнер складає на власні лібретто опери, присвячені сюжетам древнегерманськіх легенд (“Кільце Нібелунгов”) і артуровськіх романів (“Парцифаль”, “Лоенгрін”).
У Скандинавії цей напрям знайшло віддзеркалення у Ханса Крістіана Андерсона, в Норвегії – у Генріка Ібсена (“Петро Гюнте”), в Швеції – у Сельми Лагерлеф. Тільки Англія як і раніше не брала в цьому участі. До кінця XIX в. у Британії зростає інтерес до скарбів національного фольклору.

Першим серед першопроходців по праву вважається Уїльям Моріс, який наново переробив історію про Нібелунгах. На початку 20 в. свої вольні наслідування ірландським героїчним оповідям став випускати Джеймс Стефенс. Справжнім прабатьком фентезі вважається співвітчизник і сучасник Стефенса, що увійшов до історії літератури під своїм спадковим титулом, – лорд Дансені.
Він зробив величезний вплив на багато далеких один від одного авторів в суміжних літературних напрямах – від батька літератури жахів Ховарда Філіпса Лавкрафта до класика вже цілком “світлою” фентезі Толкина. У США, твори що довго жив там Дансені визнали просто новинкою рясного потоку журнальної літератури “страшних розповідей”, адресованих, на загальну думку, “підліткам і домогосподаркам”.

1. Історія Фентезі
2. Фентезі Fantasy – визначення жанру і його відмінності
3. Фентезі якого ми не знаємо Витоки жанру
4. Епічне фентезі – основа жанру
5. Визначення фентезі як літературного жанру