Література жанру Фентезі

Стану вам помалу розповідати про деякі книги, прочитані мною за останній час.

Джеффрі Форд. Фізіогноміка. Це входить в список кращого, прочитаного мною коли-небудь в моєму улюбленому жанрі фентезі. Проте, мені не дуже подобається те, як його подали; подали його в серії «альтернатива». Що таке альтернатива і за якою ознакою збираються туди всі ці публіковані книги – до ладу все це так ніхто і не розповів. Ось вам, мовляв, альтернатива, харчуйтеся.
Зрозуміло, що серію робили під тексти т.з. американської контркультури (Берроузи, Паланикі і інш. набрід); але чогось сюди ж запихнули чудового письменника Джеффрі Форда, який, здається, представника контркультури не є, та і нагороджений крім того цілком класичними преміями типа World’s Fantasy.
Річ у тому, що роман написаний за цілком зрозумілими канонами класичного фентезі; його самобутність полягає в тому, що на відміну від колосальної кількості графоманства в цьому жанрі (не називатиму авторів; підійдіть до будь-якого книжковому развальчику, де всі книги по 40 крб.), «Фізіогноміка» навіть не збагачує жанр, до якого належить, філософічністю, драматизмом і інш., вона просто розкриває в нім ті пласти, які давно б пора вже розкрити.
Тому що жоден жанр (на моє глибоке переконання) не є таким різностороннім і різноплановим як цей. Жоден, окрім фентезі жанр, не містить такого потенціалу, таких можливостей змішення решти всіх жанрів. Модель фантастичного всесвіту здатна увібрати все – так, ми отримуємо текст, що є Літературою з великої букви.
Можливо, тому це не те, щоб перший справжній роман в цьому жанрі, але приклад зрілості жанру, приклад розкриття всіх його можливостей.

Рецензії на прочитані книги-I →

Марина Тімашева: Тепер поговоримо про російську словесність. Точніше – про художню прозу, але не про те, що складається для колег-філологів за принципом з Жванецкого: міністерство саме проводить, саме ж і споживає, а про те, що дійсно читають люди.
Адже читають вони не тільки сурогати, примітивні, як кувалда з села Кукуєва, але і досить дивні історії з країн невідомих. Історичний фон для обговорення цієї проблеми намітить історик Ілля Смирнов, який ще в початку 90-х опублікував велику статтю «Чим серце заспокоїться» і спробував зіставити два вигадані мири, – у Ефремова і у Толкиена. Так чим же серце заспокоїлося?

Література фентезі і ескапізм →

Діти пепси-коли заслужено відходять до сну -

А осінь патріарха триває так довго

Що ризикує перетворитися на весну…

Шайтан-гарба встала, не їде зовсім.

Для нових одкровень потрібний новий модем…

Борис Гребенщиков

У жанрі фентезі →

Ще в ті часи, коли слово “фентезі” в СРСР позначало марку, я намагався дати визначення цього жанру. Визначивши фантастику взагалі, як абстрактну модель дійсності, пов’язану з поточною Реальністю через досліджувану проблему, я припустив, що “фентезі” пов’язана з об’єктним світом тільки і виключно через цю проблему.
Іншими словами, “фентезі” відрізняється від “Сайенс фікшен” ступенем абстрактності, а оскільки і сам фантастичний прийом є абстрагування, побудова проектора, то “фентезі” в рамках такого визначення виявлялася як би квінтесенцією фантастики, “фантастикою у фантастиці”.
Визначення було красиве, воно навіть “як би працювало” (хоча, як кількісно визначити ступінь абстрактності я навряд чи зміг би дохідливо пояснити: теоретично це завдання вирішуване, але на практиці цю роботу за скільки-небудь розумний час не виконаєш), але на якійсь стадії воно перестало мене задовольняти.

Чи зобовязана фентезі бути дурною →

Як окремий вид літератури жанр фентезі почав формуватися на рубежі XIX – XX вв. Головні джерела жанру — французька “фейная” казка, скандінавський і кельтський фольклор.
Серед передвісників – Хорас Уолпол, Уїльям Моріс, Дж.Б.Кэйбелл, Э.Блэквуд.Наиболее ж значною фігурою раннього періоду є британський аристократ лорд Едвард Дансені , автор збірки “Боги Пегани”, що поклав почало циклу про чарівний світ, з власною міфологією, що ретельно пропрацювала, заснованою на ірландському епосі.

Вічна казка Фантазія – природна діяльність людського розуму →