Героїчне фентезі * Вид книги: роман * Видавництва: Крилов * Вихід: 2008 * Серія: MK-fantasy * Цикл: Бронзовий грифон * Номер в циклі: 4

Ви чули, як співають дрозди?

Складаючи четвертий (завершальний?) том епопеї, головне – не збитися із заданого в трьох попередніх частинах ритму, не «пустити півня», інакше вся довга урочиста пісня піде нанівець, перетворившись на частушки. Владислав Русанов допоміг нам почути, «як співають дрозди». Ні, не ті дрозди, не польові, а «сталеві». Хоча виспівував автор щось довге.

На самому початку книги збиває з пантелику декілька архаїчний склад, що не в’яжеться з рештою тексту, нагадує зачини до історичних романів Вальтера Скотта. Правда, незабаром стиль міняється, зате починаєш помічати інші огріхи. Так, вся перша частина романа страждає достатком сюжетних ліній і персонажів, відволікаючих увагу від основної колізії.
Зрозуміло, що необхідно розповісти про те, що відбулося з головними героями за той час, поки ми з ними не бачилися, та все ж варто було дотримати міру. Втім, велика частина дрібниць і подробиць достатньо цікава. Автор явно вирішив підпустити в текст дещицю «чорного гумору».
Любителів «полунички», наприклад, потішить пародійна садомазохістська сценка в лісі, що стала відповіддю на несправедливі і їдкі причіпки однієї крітікесси (ось і вір затвердженням письменників, що вони не читають критику і не реагують на неї!). Епізоди людських жертвопринесень дроу вирішені в ключі похмурої готичної страшилки.

До середини романа напруга наростає, і вже друга половина книги з лишком окупає всі очікування читачів. Динаміки стало хоч відбавляй, сюжетні лінії об’єднані, все приводиться до адекватного фіналу. Троє головних героїв подорослішали, зайнявши визначені Долею місця під сонцем, зло покарано, добро торжествує.

Підсумок : гідне завершення непоганого фентезійного квеста – достатньо передбаченого, але не позбавленого сюрпризів.

Цитата

З півдня по тій, що розкиснула від дощів, розбитій копитами чобітьми і колесами дорозі наближався загін дивних істот, створених немов би по насмішці Триєдиного. На кінські тулуби дивна примха поставила людські торси. Гніді, мишасті, булані кінські спини блищали від вологи, широкі копита упевнено удруковувалися в грязь.
Людські частини тіл теж покривала шерсть – коротка, гладка. Тільки на головах настовбурчувалися кошлаті гриви, що спадають на плечі. Самі плечі були широкі і збурювалися м’язами, що свідчать про незвичайну силу.

Джерело: mirf.ru

1. Андрій Белянін Одружуватися і знешкоджувати
2. Вовкодав
3. Наталія Щерба Бути відьмою
4. Грегорі Магвайр Відьма
5. Темне фентезі