Гумористичне фентезі * Вид книги: Роман * Видавництва: Альфа-книга * Вихід: січень 2009 * Серія: Фантастичний бойовик * Цикл: Таємний розшук царя Гороху * Номер в циклі: 7

Народ завжди має рацію

Андрій Белянін вирішив завершити свій знаменитий цикл гумористичних казкових детективів «Таємний розшук царя Гороху». Принаймні, так було обіцяно письменником напередодні виходу романа «Одружуватися і знешкоджувати» (якщо це, звичайно, не маркетингова піар-акція). Тим, хто приохотився до серії, встигнувши полюбити белянінськіх героїв, буде, напевно, сумно з ними розлучатися.
Проте рано чи пізно будь-якому проекту, навіть найуспішнішому, приходить кінець. Для письменника тут важливо самому визначити, коли поставити крапку, щоб піти на піке слави, а не в ризикованому плануванні над прірвою забуття.

Не станемо детально переказувати сюжет, тому як по відношенню до детектива (хай і умовно-казковому) це непристойно. Будь-який натяк може вказати на злочинця, і тоді левова частина задоволення буде зіпсована. Скажемо лише, що головний герой, «батечко розшукової воєвода» Микита Івашов, таки вирішив покінчити з холостяцьким життям.
Навколо цього важливого в житті будь-якої людини події і розгортається сир-бір.

Як завжди в романах Лукошкинського циклу, в книзі повно забавних анекдотичних ситуацій і сюжетних поворотів. Характери основних персонажів отримали тут подальший розвиток. Особливо потішений цар Горох, що «підсів» на японську культуру і кухню і пригощав всіх і вся суші з саке. Або Баба Яга, з привітної і господарської старенької що раптом перетворилася на ревниву свекруху.

Певні метаморфози відбуваються і з Микитою. Він помітно подорослішав і порозумнішав. Нині Івашов не стільки метушливо ганяється за злочинцями, скільки роздумує над природою лиходійств, над своїм місцем в цьому світі (народ завжди має рацію, а міліція – частина народу!). Помітно посилення філософського і релігійного струменя, що взагалі характерний для останніх творів Беляніна.

Підсумок: добра, життєстверджуюча казка, де крізь сміх іноді проривається грустінка. Можливо, тому, що це розставання?

Цитата

Як я вирвався – розуму не прикладу. І адже це тільки три-чотири найбільш настирливих! А десяток добросердих громадян, просто щиро, від душі, що цікавляться «як здоровьішко»? А п’ять скривджених, мимо яких я промчав з такою швидкістю, що навіть не зрозумів, чого вони, власне, хотіли?! Ні, не можна так з людьми… Хоча як зі мною, так дуже навіть можна! Вони – народ! А народ завжди має рацію.
Врешті-решт, перед ними я відповідаю і за себе, і за владу, і за них самих часом…

Джерело: mirf.ru

1. Владислав Русанов Сталевий дрізд
2. Ми – і фентезі
3. Макс Брукс Світова війна Z
4. Сергій Лукьяненко
5. Дмитро Воронін Високий замок